1 CorinthiansChapter 13 |
|
1 THOUGH I speak with the tongues of men and of angels, and have not love in my heart, I am become as sounding brass, or a tinkling cymbal. |
|
2 And though I have the gift of prophecy, and understand all mysteries, and all knowledge; and though I have all faith, so that I could remove mountains, and have not love in my heart, I am nothing. |
|
3 And though I bestow all my goods to feed the poor, and though I give my body to be burned, and have not love in my heart, I gain nothing. |
|
4 Love is long-suffering and is kind; love does not envy; love does not make a vain display of itself, and does not boast, |
|
5 Does not behave itself unseemly, seeks not her own, is not easily provoked, thinks no evil; |
|
6 Rejoices not over injustice, but rejoices in the truth; |
|
7 Bears all things, believes all things, hopes all things, endures all things. |
|
8 Love never fails: but whether there be prophecies, they shall fail; whether there be tongues, they shall cease; whether there be knowledge, it shall vanish away. |
|
9 For we know in part, and we prophesy in part. |
|
10 But when that which is perfect is come, then that which is imperfect shall be done away. |
|
11 When I was a child, I spoke as a child, I understood as a child, I thought as a child: but when I became a man, I put away childish things. |
|
12 For now we see through a glass, darkly; but then face to face: now I know in part; but then shall I know even as also I am known. |
|
13 And now abides faith, hope, love, these three; but the greatest of these is love. * |
1-е до коринтянРозділ 13 |
|
1 |
|
2 І коли маю дара пророкува́ти, і знаю всі таємни́ці й усе знання́, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставля́ти, та любови не маю, — то я ніщо! |
|
3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я відда́м своє тіло на спа́лення, та любови не маю, — то пожитку не матиму жа́дного! |
|
4 Любов довготе́рпить, любов милосе́рдствує, не за́здрить, любов не величається, не надима́ється, |
|
5 не пово́диться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не ду́має лихо́го, |
|
6 не радіє з неправди, але тішиться правдою, |
|
7 усе зно́сить, вірить у все, сподіва́ється всього, усе те́рпить! |
|
8 Ніко́ли любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, — та припи́няться, хоч мови існують, — замо́вкнуть, хоч існує знання́, — та скасу́ється. |
|
9 |
|
10 коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне. |
|
11 Коли я дити́ною був, то я говорив, як дити́на, як дити́на я ду́мав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитя́че. |
|
12 Отож, тепер бачимо ми ніби у дзе́ркалі, у за́гадці, але по́тім — обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а по́тім пізна́ю, як і пі́знаний я. |
|
13 А тепер залиша́ються віра, надія, любов, — оці три. А найбільша між ними — любов! |
1 CorinthiansChapter 13 |
1-е до коринтянРозділ 13 |
|
1 THOUGH I speak with the tongues of men and of angels, and have not love in my heart, I am become as sounding brass, or a tinkling cymbal. |
1 |
|
2 And though I have the gift of prophecy, and understand all mysteries, and all knowledge; and though I have all faith, so that I could remove mountains, and have not love in my heart, I am nothing. |
2 І коли маю дара пророкува́ти, і знаю всі таємни́ці й усе знання́, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставля́ти, та любови не маю, — то я ніщо! |
|
3 And though I bestow all my goods to feed the poor, and though I give my body to be burned, and have not love in my heart, I gain nothing. |
3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я відда́м своє тіло на спа́лення, та любови не маю, — то пожитку не матиму жа́дного! |
|
4 Love is long-suffering and is kind; love does not envy; love does not make a vain display of itself, and does not boast, |
4 Любов довготе́рпить, любов милосе́рдствує, не за́здрить, любов не величається, не надима́ється, |
|
5 Does not behave itself unseemly, seeks not her own, is not easily provoked, thinks no evil; |
5 не пово́диться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не ду́має лихо́го, |
|
6 Rejoices not over injustice, but rejoices in the truth; |
6 не радіє з неправди, але тішиться правдою, |
|
7 Bears all things, believes all things, hopes all things, endures all things. |
7 усе зно́сить, вірить у все, сподіва́ється всього, усе те́рпить! |
|
8 Love never fails: but whether there be prophecies, they shall fail; whether there be tongues, they shall cease; whether there be knowledge, it shall vanish away. |
8 Ніко́ли любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, — та припи́няться, хоч мови існують, — замо́вкнуть, хоч існує знання́, — та скасу́ється. |
|
9 For we know in part, and we prophesy in part. |
9 |
|
10 But when that which is perfect is come, then that which is imperfect shall be done away. |
10 коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне. |
|
11 When I was a child, I spoke as a child, I understood as a child, I thought as a child: but when I became a man, I put away childish things. |
11 Коли я дити́ною був, то я говорив, як дити́на, як дити́на я ду́мав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитя́че. |
|
12 For now we see through a glass, darkly; but then face to face: now I know in part; but then shall I know even as also I am known. |
12 Отож, тепер бачимо ми ніби у дзе́ркалі, у за́гадці, але по́тім — обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а по́тім пізна́ю, як і пі́знаний я. |
|
13 And now abides faith, hope, love, these three; but the greatest of these is love. * |
13 А тепер залиша́ються віра, надія, любов, — оці три. А найбільша між ними — любов! |